Кодеиновый сироп Lean напиток Lean (лин) Светлогорск

Сидел я так однажды, крутил пульт, смотрел сериалы, и вот всплывает уведомка на телефоне. Всратый приятель, зовет на страйбол. Ну я лоханулся, посмотрел на будильник и понял, что часы уже зашибись, а я сижу, давлю картошку с котлетами. У меня планета шатается. Заставляю себя встать, взрядя зубы, на себя тащу свою излишнюю тушу, шатаюсь в ванну и перед уходом вешу пакетики в штаны - закладки, без которых в гонках не разжиться.

Вылетев на улицу, стараюсь реквизировать авто. Открываю кнопки, моргалки. Бля, говорю я себе, надо больше скорости. Загружаюсь в кабриолет, и гоняю, будто меня застрелили. Воздух в лицо, а мозги на месте. Подъезжаю к старому заброшенному заводу, где собираются все наркоманы и игроки с одной целью - отпраздновать наркотический праздник.

Сыграть в страйбол на траве - заебись. Но, блядь, сначала нужно найти чертиков, чтобы отладить все кушки, а то будешь марихуану одного. Надо попросить у друзей. Друзья, выручайте, гоните травку, пока папа в баре курит, а мама попивает лимонад. И вот друзья подкинули мне немного веселухи, позволив погрузиться в самый настоящий наркотический пьяный драйв.

Текущий момент, я присел на мягкую травку, закурив сигарету "Беломор" - идиотский шланг. Но, блять, чего-то не хватает. Надо хмурь купить, чтобы эйфория была на высоте. Усталость от работы, волнение перед игрой - все это можно легко снять Джонсом. Звоню своему дилеру, он мне молчит, поэтому иду на своем марше в разные магазины, но героин все нигде нет. Ну, блять, чуваки, где вы? Заебали, гоните стаф, оттянусь, понимаете?

Пройдя магазины, ахуенный пацан наркоты нашел и приводит меня к своему приятелю, где я могу купить легальный ЛСД. Жмакаюся в этот магазинчик, а там яркие краски, розовые облака, и их переливаются плотные голубые бабочки. Тут как будто все стало на свои места. Суета в голове, я иду по улице, словно на небе.

Иду на игру, нахожу место, где быстренько грузят игроков туда, где разбегаются, стреляют по-настоящему. Сажусь, вижу всех наркоманов, таких же опустевших, как я, и все они крутятся вокруг меня. Подпрыгивают, выпрыгивают, стреляют. Я вижу все это, сижу в кустах, и мне уже все равно на тех, кто стреляет, а кто убивает. Чувствую только мощный адреналин и победу над своими врагами.

Моя пьяная заточка - счастливый финал игры. Облако пустоты в моей голове, как будто высыпались все победы на меня. А ребята, которые потратили свои деньги и нервы, тоже, настойчиво тянулись, стараясь попереться вверх. Они тоже хотят играть, оттягиваться.

И вот, в купе, везде летают листья, мы лежим в травке, на выпускном ужине, и все уже давно нам похуй на всю эту хрень, нам похуй и на кого тут не покурит. А ведь всем нужно жить, чтобы на несколько мгновений погрузиться в кайф, в игру на смерть и жизнь, в зону.

Итак, я пил, курю, подкачиваюсь всем, что можно. И все это вокруг меня, словно кругляшек, полетели на луну, и я говорю: "Спокойной ночи, мама, я сыт! Но я знаю, однажды вернусь. Опять бабочки будут в моей голове, и я буду снова играть в страйбол наркоманов."

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.